Вірші українських письменників

Дмитро Павличко (1929)




Дмитро Васильович Павличко народився 28 вересня 1929 р. в селі Стопчатові на Івано-Франківщині 
в багатодітній селянській родині. Початкову освіту майбутній поет здобув у польській школі села 
Яблунів. Вчився у Коломийській гімназії та радянській десятирічці, а 1948 року вступив до Львівського 
університету. Студентом він очолював літературну частину Львівського театру юного глядача. 1953 ро- 
ку Д. Павличко вступив до аспірантури, досліджував сонети І. Франка, але невдовзі залишив наукову роботу. Того ж року вийшла його перша збірка поезій «Любов і ненависть». З 1954 р. Д. Павличко — член 
Спілки письменників СРСР. У 1957–1959 рр. завідував відділом поезії журналу «Жовтень». Тоді ж 
вийшли друком поетичні збірки «Моя земля» (1955) і «Чорна нитка» (1958). Збірка «Правда кличе» 
(1958) була визнана «ідеологічно ворожою», а весь її тираж був повністю знищений. 
1964 року Д. Павличко переїхав до Києва і очолив сценарну майстерню кіностудії ім. О. Довженка. 
Ним були написані сценарії кінофільмів «Сон» (1965) і «Захар Беркут» (1970). З 1966 по 1968 рр. 
Д. Павличко працював у секретаріаті Спілки письменників України. Етапною для поета стала збірка 
«Гранослов» (1968), у якій він осмислював ідеї, багато в чому спільні для покоління шістдесятників: 
проблема людини, її взаємин з природою і навколишнім світом, проблема історичної пам’яті народу 
тощо. Протягом 1971–1978 рр. Д. Павличко редагував журнал «Всесвіт». Серед багатьох поетичних 
книжок, що виходили у 1970–1980-ті роки, можна виділити збірки «Сонети подільської осені» (1973) 
і «Таємниця твого обличчя» (1979). Поезіям Д. Павличка властиві філософізм, глибина роздумів над 
сутністю людського буття, звернення до канонічних строф (сонет, терцина, рубаї) та творче використання 
фольклорних образів і мотивів. 
Д. Павличко — лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка 1977 р., автор багатьох літературно- 
критичних статей, один із засновників Народного руху України, Демократичної партії України, в 
1990–1994 рр.— депутат Верховної Ради, певний час був послом України в Канаді. У своїй останній 
збірці «Покаянні псалми» (1994) поет прагне переосмислити власне життя, розмірковує над історією 
та майбутнім України.



Создан 10 апр 2012